Творча ніч 4

Творча ніч 4

 

Мерлуза

 

Покидає в надвечір`ї

світлу гавань корабель,

залишивши цитадель,

на верхівці крутих скель

шлях осяяти з нагір`я.

Гори обрій застилають

діамантами вершин,

що без покриву хмарин

з маяком самотнім тим

жаром море засівають.

 

Поринає у блакить,

човен мій на хвилях ночі

позирнувши в сині очі,

що теплом своїм дівочим

пісню в серці оживить:

"Ой, пливи моя Мерлузо,

до щасливих островів,

там цвіте уже мімоза

і мене чекає муза,

ніби радість своїх днів".

 

Промовляючи цю пісню,

подолаю лютий шквал,

не боюсь підводних скал

і піратських тих навал

у лиху годину пізню.

На шляху усе можливо

але завше є надія,

мов на небі зорі сіє

від чекання моя мрія,

що для мене вкрай важливо.

 

Прожене зірки світання

і Мерлузу вкриє день,

лиш тоді позаду тінь

потопає від цвітінь,

ставши здійсненим бажанням.

Подолав моря глибокі,

пережив тривожним час,

адже маю щастям шанс,

що зустріне ще хоч раз,

мене діва синьоока.

Ось тоді моя Мерлуза

стане нашим милим раєм ,

мов для нас є море краєм

і кохання там співає

світлим духом Марсельєзу.

 

Віктор Цвіт 10.11.16

 

 

 

Життя без тебе

 

Відчуваються зміни в душі,

бо сумую без тебе,

коли хлинуть знову дощі

мокрим холодом неба.

 

Поринаю в сон восени,

падолист, моя втіха,

мов не знаю тепер новини,

що несе щастя сміхом.

 

Припорошені снігом думки

забувають про радість,

що цвіла теплотою руки,

в серці ніживши милість.

 

Вітер звіє останні слова,

що ти там десь далеко

твориш з іншим кохані дива,

почуттями дволико.

 

Дні без тебе, ночі без тебе

обернуться на роки,

в них спасінням маю для себе

тільки сонячні річки,

що фарбують барвами світла

всю байдужість у мені,

мов жалкуєш згодом, що зникла

від щастя навесні.

 

Віктор Цвіт 13.11.16

 

 

 

Як відчуєш мене

 

Як відчуєш мене в собі,

як почуєш слова мої,

не топи моє серце в журбі,

що створило всі мрії твої.

 

Як зустрінеш мене в житті,

ніби день, що не зник у душі,

посміхнися ж мені в почутті,

бо колись ми були не чужі.

 

Знаю, не повернути

між нами любов,

знаю, вже не зігріти

остуджену кров,

тільки все пригадати

тим днем, що минув,

слід окремо пожити,

мов душею заснув,

від усього стомившись.

 

Як знаходиш любов нову,

намалюючи знов весну,

то ступай же на стежку живу,

що цвіте у погоду ясну.

 

Тимчасово забудеш мене,

доки радість приносить життя,

але з часом і щастя мине,

залишивши мої почуття.

 

Але не повернути,

між нами любов

і теплом не з`єднати

серця любі знов,

долю не відвернути,

що далі веде,

все спочатку почати,

як весна зацвіте,

цвітом щастя нового.

 

Віктор Цвіт 04.12.16

 

 

 

Мама

 

Очі ласкаві я бачу душею,

що зігріватимуть серце моє,

в ночі холодні любо`ю своєю

давши світанок, що днину кує.

 

Погляд коханий чекає на мене,

все позираючи в сіре вікно,

в думах тривожних сльозами нахлине,

що обернуться зі мною в тепло.

 

Лагідні руки навіюють спокій,

жаром турботи вгамовують біль,

адже єдина у світі жорстокім

мама приносить надію у штиль.

 

Маючи чари і силу від бога,

ти бережеш мене, Мамо, завжди

де б не ходила життєва дорога,

я залишаю до тебе сліди.

 

Щоб повернутися сином додому

і пригорнутися милим дитям,

бо лиш з тобою не бути самому,

маючи даром від тебе життя.

 

Віктор Цвіт 07.12.16

 

 

 

 

В твоїх очах

 

В твоїх очах блакитне небо,

де сонце сяє навкруги,

мов літній день є через тебе

теплом коханої руки.

 

Приходить літо лиш з тобою,

пташиним співом про любов,

яку в душі несеш з собою,

щасливим днем, що не пройшов.

 

В твоїх очах цвіте і сяє дивний світ,

там щастя тоне, ніби роси, серед квіт,

там чути радість від думок, бажань і слів,

тоді з тобою бути - справжнє диво снів.

 

 

В твоїх очах буває буря,

тоді все стогне від вітрів,

які несуть думки від горя,

поки тебе я не зустрів.

 

Усе минає днем зі мною,

який вважатимеш життям,

бо маєш чари, мов стіною

зробивши вільним почуття.

 

В твоїх очах палає казка наших днів,

що заховали всі незгоди, сум і гнів,

лише кохання сонцем сяє до зірок,

тому в ненависть не один нам треба крок.

 

В твоїх очах існує світ для нас обох,

як ера золота, епоха всіх епох.

Його шукали ми, коли ішли дощі

осяйним маревом, загадкою душі.

 

Віктор Цвіт 27.11.16

 

 

 

 

 

Дух весни

 

Тепло від рук,

мене позбавить мук,

добро від слів,

страшних не кличе снів,

любов душі,

пробуджує дощі,

життям в життя

вливає почуття.

 

Ввійду у фільм

твоїх палких обійм,

знайти шляхи,

здолати всі страхи.

Ніхто тепер

вже не піде у сквер

самотнім тлом,

кохання знавши злом.

 

Ти в мені, а я в тобі

із першим подихом,

нас втішає у журбі,

кохання покликом:

не ховатись у юрбі

за знаком оклику,

берегти любов в собі

від вітру вогником.

 

Душа в душі,

як зарево вночі,

веде до мрій,

сузір`ями надій,

хоча не раз,

болючим буде час,

любов цвіте,

весною, що прийде.

.

Віктор Цвіт 29.11.16

 

 

Сліди на снігу

 

Казковим снігопадом

в життя прийде зима

і білосніжним садом

думки мої пройма,

немов тепер позаду

із осінню журба,

бо знову є відрада,

що мрією жива.

 

Піду по сніговію

стежиною душі,

шукати свою мрію,

якій пишу вірші

безсонними ночами,

в сумні і сірі дні,

все живучи роками

рабом в своєму сні.

 

Як подарунок долі

знайду твої сліди

за ними йду від болю,

від суму і біди,

зустрітися з тобою

в обіймах теплоти,

яку несу з собою

багаттям доброти.

 

Нехай любов навіки

мені і не знайти,

немов бездонні ріки,

яких не перейти,

зима покличе знову,

до щастя два світи,

вести любов казкову

єднаючи сліди.

 

Віктор Цвіт 12.12.16

 

 

 

 

 

Фотограф

 

Світло спогадів яскравих

зберігаю для душі,

полем квітів золотавих

що рождають міражі.

 

З ними все побачу знову,

що втонуло у роках

і почую серцем мову,

що звучала у думках.

Знов відчую теплим слово,

ніжним дотик у руках,

хоч життя не має схову,

а стікає по струмках.

 

Тож дістану дивопристрій

і погляну на життя

та спіймавши гарний настрій

збережу на майбуття.

І в картинках з мого світу

бачу радістю її,

діву юну, повну цвіту,

що вкрашала дні мої .

 

Як шкода, що все минає,

позираючи у сни,

де промінням догорає

диво ранної весни.

Але спогади яскраві,

розростаючись живуть,

ніби думоньки ласкаві

за тобою ще цвітуть.

 

 

Віктор Цвіт 20.12.16

 

 

 

 

Острів Капрі

 

Вже прийшла в Неаполь ніч,

запаливши його чари,

серед них почув я клич,

що привів мене за хмари,

там ти сяяла душею

ливши місяцем блаженство,

ставши радістю моєю,

з миті нашого знайомства.

 

Попливемо на човні

у безкрає синє море,

провести у ньому дні

і нічні зустріти зорі,

спільним часом в самоті,

живучи одним бажанням,

знайти мрією в житті,

острів нашого кохання.

 

Як торкнувся ранок хвиль,

погасивши в небі зорі,

ми потрапили у штиль

біля острова у морі,

до якого, мов життям

разом линули щомиті

поєднатись почуттям

що є світлом в оксамиті.

 

Віктор Цвіт 24.12.16