Творча ніч 3

Творча ніч 3

Перший сніг

 

Сяю сонцем у думках

і розпалюю любов

теплотою у руках,

що від серця лине знов.

Милим диханням душі

я радію кожен день,

проливаючи дощі,

кольоровістю у тінь.

 

Першим снігом нестійким

покривається земля,

ніби дотиком легким,

щастя постіль простеля,

забираючи ввесь сум,

безнадію і печаль,

адже з радістю не сам,

бо когось, напевно, жаль.

 

Сніг розтане швидко-швидко,

як між нами біль,

мов кохання видко-видко

дивом звідусіль,

що прилине і зігріє

теплотою почуття,

ожививши наші мрії

про казкове майбуття.

 

Сонце лине до весни

оживити море квіт,

від студеності зими,

що приносить сніг і лід,

щастя спільне лине з ним,

незабутністю душі,

що палає тлом незлим,

світом, де ми не чужі.

 

Віктор Цвіт 31.10.16

 

 

 

Король і королева

 

Приходить щастя в наший дім,

коханням до життя,

хоч інколи між нами грім

журбою промайне.

Здолають смуток почуттям

закохані серця,

любивши спокій відчуттям,

бажанням про одне.

 

Палацом сяє до зірок,

хатинонька проста,

ступаючи до неї крок,

помітно бідноту.

Красу дарує щастям їй

весна в душі на двох,

в оселі мов живеш своїй,

то маєш теплоту.

 

Взаємністю взірцевою

осяявши мій світ

ти будеш королевою

моєю назавжди

яка є поряд вірністю

з коханим королем

ласкавістю і ніжністю

рятуючи в біді.

 

Біда не раз постукає

у двері золоті

і радісно вигукує

про щастя в темноті,

але пітьму не впустимо

у наші милі дні,

які коханням світимо,

творивши владу снів.

 

Віктор Цвіт 25.10.16

 

Перехрестя

 

Ми клялися один-одного кохати

і нести життям кохання кожен день,

щастя маючи, яке не відшукати,

ніби світло, що осяює всю тінь.

 

Була милістю нам кожна пора року,

надихаючи на радісні думки,

із сміливістю творити спільні кроки,

що у річку потечуть, немов струмки.

 

Швидко казку змінить гнів

і у серці змовкне спів,

залишивши сяйвом снів,

світло тих минулих днів.

 

У подвійній самоті,

тоне все у пустоті,

бо у кожнім почутті

вже немає теплоти.

 

Наростають неповагою між нами,

слово кожнеє і вчинки, що на злість,

з перехрестя ми полинемо шляхами,

живучи один для одного, як гість.

 

У майбутньому чекають безнадії,

доки сльози і мовчання від незгод,

перетворюють коханих в лиходіїв,

викликаючи погіршення негод.

 

Віктор Цвіт 21.10.16

 

 

 

Осінь і кохання

 

Сонце вигляне з-за сірих хмар

подивитись падолист,

чувши музику живу від чар,

осінь в цьому має хист.

 

Вбрані в золото дерева всі

сіють ноти до землі,

мов їх чую, то живу у сні,

що яскравиться в мені.

 

Вітер Півночі іще слабким

про морози заспівав,

пісню ритмом своїм швидким

перший іній засівав.

 

На прогулянку зі мною ти,

сподіваюся, підеш,

щастям бачивши про мене сни

поруч радо зацвітеш.

 

Поговоримо про світлі дні,

які осінь золотить,

щоб ми сяяли в коханім тлі

в мить, що світлом закипить.

 

Днини слабшають вже до зими,

ночі дужчими стають,

щоб міцнішали коханням ми,

як сніги до нас прийдуть.

 

Віктор Цвіт 30.10.16

 

Між нами

 

Між нами день

з пісень весни,

які птахи співають сонцем нам,

позаду тінь,

де я і ти

серед зими з журбою сам-на-сам.

 

Бо з нами світ,

де ніжить цвіт

живим теплом кохання щире в нас,

явивши мить,

якою жить,

допоки духом щастя лине час.

 

Між нами день,

який мовчить,

лише шумить у тиші вітерець,

то знову тінь

прийшла навчить,

що біль сильнішим має манівець.

 

Бо сяє з ним

вогнем ясним,

самотнє серце і самотній дух,

яснивши свій

оазис мрій,

який любов`ю зве вершити рух.

 

Між нами сон,

фантазій всіх,

в які закохано веде душа,

коли ж мусон,

веде до втіх

і перетнеться у серцях межа.

 

То хлине враз

тепло у нас,

яке палким коханням ми назвем,

проживши час

краси і фраз,

ми спільним день життя почнем.

 

Віктор Цвіт 06.11.16

 

Палаючі любов`ю

 

Як відчиниш ти своє вікно,

в кімнату сонечко впускаючи,

то засяє днем чудовим скло,

в серці щастям оживаючи.

 

Напишеш ти моє ім`я

пальцем на склі ласкавості,

душею враз прилину я,

птахом світла і яскравості.

 

Зустрінемо ми разом день

продовженням свого життя,

хоч інколи бажає тінь

забрати всі почуття.

 

Допоки серце відчуває тепло,

допоки радістю кохання текло,

то разом жити доти й будемо ми

щоб життям здійснилися сни.

 

Не є важливим, що чекає на нас,

не є важливим, що коротким є час,

сьогодні ми сяємо коханими знов,

палаючи полум`ям, що зветься - любов.

 

Летять у вирій журавлі,

тишу всюди залишаючи,

а хмари ніби кораблі,

линуть морем не спиняючить.

 

За мною плачеш ти дощем

з вітром неспокійності,

то йду до тебе із плащем,

сяйвом позитивності.

 

Віктор Цвіт 30.10.16

 

Відзеркалення

 

Холоне серце у тобі,

холоне радість у думках,

коли помітиш у юрбі,

того, хто ніс тепло в руках.

 

Мовчанням зміняться слова,

смерканням сяють почуття,

бо вже ти віриш у дива,

про мене мавши забуття.

 

А я тобі скажу ласкаво:

"В мені ти бачиш не мене,

думкам повіривши лукаво

у сон, що скоро вже мине.

Насправді ж бачиш ти себе,

в моєму дзеркалі очима,

тому я житиму для тебе,

яснивши сонцем за дверима".

 

Хлюпоче радість літнім морем,

співає серденько пісні,

коли ліси змінились полем

і сяють квіти навесні.

 

Тріпоче крилами кохання

моя пташина чарівна,

яка несе тобі світання,

як в небі зіронька одна.

 

Тоді скажу тобі ласкаво:

"Мене ти бачиш у собі,

палавши полум`ям якраво

від щастя й радості в юрбі.

Як час до зустрічі настане,

захочеш бачити себе,

як зірку, що любов дістане

і в почуття її веде".

 

Віктор Цвіт 6.11.16

 

Відчуваю, що люблю

 

Відчуваю голос твій,

як частиноньку душі,

поринавши в сяйво мрій,

що цвілися у тобі,

як дороги в радість днів,

що думками поведуть

оживити в морі снів

почуття, які живуть.

 

Відчуваю погляд твій,

теплотою від весни,

як зігріюсь від надій

для душі його знайти

серед інших світлих днів,

які стали вже життям

та казкові барви снів

поєднали із буттям.

 

Відчуваю дотик твій,

ніби щастя те своє,

вгамувавши смуток свій

тим, що поряд ти ще є,

посміхаєшся й мовчиш,

мов не треба вже тих слів,

бо від щастя аж тремтиш,

чувши рідний серця спів.

 

Віктор Цвіт 01.11.16

 

 

Коли сяє серце

 

Сяє місяць в небо ночі

погляд до зірок,

сіє щастя в їхні очі

радістю думок.

 

Вразить сяйво те небесне

дивом дві душі,

що забули про чудесні,

пристрастні дощі.

 

Коли сяє серце, маючи любов,

мов свою домівку, свій життєвий світ,

то ласкавить зустріч ніжністю розмов,

що лишає думи про весняний цвіт.

 

Заіскряться метеори,

жаром почуттів,

пронизавши чорне море,

чарами вогнів.

 

Спалахнуть від того жару,

дві замкнуті душі,

розігнавши сірі хмари

і віднині не чужі.

 

Адже сяє серце, маючи любов,

ніби світло денне, мрію про життя,

адже після болю радість буде знов

оживати любим, вищим почуттям.

 

Віктор Цвіт 01.11.16

 

Очі дитинства

 

Погляну у вічі дитинства знов,

відчую дитяче тепло,

згадавши казковую першу любов,

з якою так любо було.

 

Розтану у часі, звільнивши себе

від працею сповнених днів,

вернувшись в минуле побачу тебе,

Перлино усіх моїх снів.

 

Дівчино з моїми очима,

з думками дитячих років,

чекаю тебе за дверима

у день, що на радість летів,

хлопчиною, що має друга,

якого не має ніхто,

Моя ж ти щасливості смуга

в житті, яке звалось - плато.

 

Зустріну весною тебе у житті

і стану з тобою дитям,

згадавши ті наші сади в почутті,

які вже не змити морям.

 

Морями хвилюється зріле буття,

лишивши позаду едем,

а ми збережемо його відчуття,

мов досі в дитинстві живем.

 

Віктор Цвіт 09.11.16