Творча ніч 5

Творча ніч

 

Епізод 5

 

Душа

 

Вона існує в кожному із нас

творити щастя, любов і радість,

а зацвіте, коли настане час

шукати всюди красою милість.

 

Душа любові, подарована лиш раз,

неначе погляд, у якому сяє щастя,

яке між нами промайне, немов Пегас

і серце любо звеселяє ніжним рястом.

 

Мов деревом зростає догори,

вона від дум і мрій прекрасних,

які малюють щирі кольори

весняних квітів і снів чудесних.

 

Душа любові, розфарбовує життя,

неначе діва,що красою будить серце,

і оживляє ті прекрасні почуття

чудовим днем, що між нами сяє сонцем.

 

Віктор Цвіт 12.01.17

 

 

Моя Ніч

 

Коли удень самотньо,

то ніччю будеш ти,

даруючи могутньою

душею милі сни,

які чарують радість

і спокій почуттям,

яким забуду хмарність

і сяю майбуттям.

 

Зустріну погляд ночі

метеликом в пітьмі,

в якому бачу очі

закохані твої,

які втішають серце,

як місяць небеса,

надією від сонця,

що творить чудеса.

 

Розсипавши по небу

жаринами зірок

любов свою від себе

перлинами думок,

в життя моє приходиш

відрадою душі

бо ніжністю вгамуєш

її сумні дощі.

 

 

Тому чекаю радо

на той смеркання ключ,

яким прийде до саду,

моя кохана Ніч,

тим місяцем ласкавим,

що змилує зірки

життям з новим началом,

єднаючи стежки.

 

Віктор Цвіт 12.01.17

 

 

 

Твоя книга

 

Життям занурюся у світ,

він зацвіте на сторінках

пейзажем книги моїх літ,

яку носив в своїх думках.

 

Тепер цю книгу чарівну

щодня читаєш радо ти,

неначе стежку мандрівну

шукаєш, ринувши у сни.

 

В яких над тобою

палатиме сонце,

а щастя рікою

тектиме до серця,

звільняючи почуття

з похмурості забуття.

 

Як хмари зимові,

страхи всі розтануть,

а думи чудові

кохання розпалять

словами із книги днів,

даруючи серцю спів.

 

Мандруєш світом чарівним,

зі слів не зводячи очей,

шукаєш ранок всіх ночей,

що спалахне вогнем живим.

 

Читавши книгою мене,

себе щасливою знайдеш,

бо день самотності мине

коли думками в снах живеш.

 

В яких із тобою

палатиме сонце,

а щастя рікою

тектиме до серця,

звільняючи почуття

з похмурості забуття.

 

Для тебе назавше,

я буду тим сонцем,

кохання яснивши

розжареним серцем

із неба в душевний світ

романом минулих літ.

 

 

Віктор Цвіт 28.12.16

 

 

 

 

Диво

 

Ти пануєш в моїх снах,

у думках і словах,

в них долаючи мій страх

теплотою у очах.

 

Ти існуєш почуттям,

сполоняючи ураз

серце сяючим життям,

що є нині увесь час.

 

Наді мною ясним небом,

де пливу я кораблем,

понад хмарами до тебе

чудотворчим королем.

 

Сонце сповнює вітрила,

вітром сяючих надій,

що мене чекаєш, Мила,

як перлину власних мрій.

 

Білий місяць на душі

освітляє темну ніч,

у яку, немов ножі

самоти вражає клич.

 

Вранці соколом гірським,

ти несеш мені любов,

з гір у гавані морські,

де її я вмить знайшов.

 

Блискучим перлом твого серця,

що сяє дивом на піску

зібравши ніжні барви сонця

у душу теплу і м`яку.

 

Своїм найкращим в світі чудом,

для мене завше будеш ти,

неначе світло, що є всюди

куди б дорогою не йти.

 

Віктор Цвіт 23.01.17

 

 

Ніч кохання

 

Місяць синьоокий гляне у вікно

із небес високих сіючи тепло,

темряву кімнати поглядом яснить,

у якій дивлюся як кохана спить.

 

Очі її милі дивляться у сни,

де буяють квіти вічної весни

і від них кохання в серденьку цвіте,

роблячи від щастя радісним лице.

 

Сівши біля неї очі не зімкну,

поглядом ласкавим ніжно обійму,

щоб спокійно спала мила цілу ніч,

поряд відчувавши мій душевний клич.

 

Місяць синьоокий гляне у вікно,

роблячи кімнату океанським дном,

на яке з поверхні спуститься любов,

сяючи очима ранку, що прийшов.

 

Віктор Цвіт 05.02.17

 

 

 

 

 

 

Дивлюся у вікно

 

Я дивлюся у вікно,

бо шукаю радість знов,

розливаючи на скло

теплим поглядом любов,

що осяє ніч і день,

думи сіючи ясні

теплотою в сум і тінь,

ніби квіти навесні.

 

Я дивлюся у вікно,

бо на серці знов журба

болем спалює нутро,

як розлючена юрба,

що руйнує звичний світ

і лишає світ руїн,

у якому щастя цвіт

стане кіптявою стін .

 

Як надія згасне знов,

то погляну у вікно

і зігрію щастям кров,

що замерзла вже давно,

бо в самотності буття

без любові не дано,

то з коханим відчуттям,

подивлюся у вікно.

 

Подивлюся у вікно

і побачу там життям

милу дівчину з кіно

небайдужу почуттям.

ніби радість для очей,

любий спокій для душі,

диво днів, тепло ночей

розцвіте вона в мені.

 

Віктор Цвіт 29.01.17

 

 

 

 

 

 

Трояндовий сніг

 

Про кохання всі слова

в серці піснею звучать,

про кохання всі дива,

ніби гори височать

над долиною життя,

де закохані живуть

як незгаслі почуття,

що трояндами цвітуть.

 

Про кохання всі вірші,

прикрашають їхні дні

тим світанням на душі,

що настало ще вісні

першим подихом весни,

що спустилася з вершини,

врятувати від зими

дві трояндові перлини.

 

Їхні любії думки,

як мільйони пелюсток,

всі осипали струмки

дивом зводячи місток,

по якому від журби

над безоднею страждань

вони разом раді йти

у прекрасний світ бажань.

 

Віктор Цвіт 30.01.16

 

 

 

 

 

Царство квітів

 

Як чудово, що існує

дивоквіткою душа

і красою причарує

всіх, для кого ще чужа.

ЇЇ квіти зацвітають

в серці кожному теплом,

від якого оживають,

люди істинним нутром.

 

Погляд кинувши в прекрасне

і побачивши себе,

крізь життя своє нещасне

кожен квіткою цвіте.

Забуваючи про біди,

не зважаючи на біль,

за весною лине слідом,

покладаючи зусиль.

 

Ставши квіткою кохання

ми цвітемо любим цвітом

в царстві білого світання,

де кохання буде світом,

у якому з розмаїття

почуттєвою красою

враз народиться суцвіття,

що поєднане лозою.

 

Мов коштовністю існує

та квітучая душа,

бо любов тобі дарує,

і тебе завжди втіша.

 

Віктор Цвіт 21.01.17