Металліка

Вони зустрілися спонтанно

Й їй пригадалося усе,

Але рука його старанно

Тримала іншу руку вже.

 

Вона також вже не сама

Ішла кудись собі байдуже,

та доля знову їх звела

Й згадалось їм усе хороше.

 

Минулих зустрічей моменти,

Розмови щирі і вірші,

Чого вона хотіла вперто,

Чого не зможе з нимзнайти.

 

Вони стояли мить якусь

Й очима тихо говорили

"Я в час той знов не повернусь,

Бо миті ті вже пролетіли.

 

Отак-то думала собі

на очі сльози навертались.

Вона тримати у собі:

Розчарування намагалась.

 

Колись той погляд був усим:

І днем і ніччю, пеклом й раєм.

Тепер той погляд , як у всіх,

такої сили вже не має.