Лебедине кохання

Серед розквітлого латаття на озерці

Поволі плавав диво-красень лебідь.

Тримався гордо та не гордовито,

Дививсь,мов у люстерко,в плесо чисте.

 

Бо в ньому відображення - так чітко -

Вірної подруги - біленької лебідки,

Що завжди поруч: в бурю,дощ і вітер,

Й погожу днину,коли сонце світить,

 

В місячну ніч,як зорі в небі сяють

Та на світанку, як вони згасають.

Не розлучаються птахи ні на хвилину,

Таке воно, кохання лебедине.

 

2015 р.