MEMORY

MEMORY

Пожовклий лист стискаєш у долонях,

Й тримаєш міцно,ніби цілий світ,

Мов стрічка бачень лишилася у скронях,

Й навік повисла між твоїх орбіт.

 

Слова в листі вже вкрились сивиною,

Не розібрать ні літер,ні імен,

Вона була відвертою з тобою,

І ти колись торкавсь її рамен.

 

Ти постарів.Уже тремтячі руки.

Уже б здавалось пам'ять в нікуди.

А ти і досі гинеш від розлуки,

А ти і досі згадуєш її.

 

Наївні люди кажуть:"Час-лікує",

Але ти точно знаєш-це не так,

Коли когось у цім житті бракує,

Ти вже живеш,як у неволі птах.

 

Твоє обличчя вкрили дрібні зморшки,

Тепер воно,як небо уночі,

Колись у тебе були очі як волошки,

Тепер вони сумні,лише сумні.

 

Вона виводила ці літери старанно,

Та вже рука не слухалась її,

Оці слова були уже останні,

Вони останні у її житті.

 

Він так беріг оцей пожовклий лист,

Він поринав із ним в тонке мовчання,

Аби ж ви знали який то хист,

Вже після втрати відчувать кохання.