Чому душа у мене не сміється

Любов Шевчук

Чому душа у мене не сміється

 

Чому душа у мене не сміється,

Коли сміються очі та вуста?

Палким відлунням серце не заб’ється,

Не тішить слух мелодія проста.

 

Тоді самотність наступа на груди,

Як стукаються сутінки у скло.

Та не питайте марно добрі люди,

Чом пасмурне обличчя і чоло?

 

Розкриє ніч обійм жагучі крила,

На хвильку подарує забуття.

Душі моєї зламані вітрила

Поринуть в вир, під назвою життя.