Я ще живу
Любов Шевчук
Я ще живу
Зима обручку срібну приміряє,
Мов наречена, в вельоні земля.
У вальсі Мендельсона закружляє,
Спочити ляже на засніжені поля.
Годинник – місяць час земний рахує,
Хмаринки – стрілки, нами прожиті роки.
Межі тисячоліть вже не існує,
Як свідки часу, вогники – зірки.
Космічний лік життя у порах року,
Зима дарує щедро рік новий.
До вічності не вистачає кроку –
Я ще живу, а це не звук пустий!
