Я ще живу

Любов Шевчук

Я ще живу

 

Зима обручку срібну приміряє,

Мов наречена, в вельоні земля.

У вальсі Мендельсона закружляє,

Спочити ляже на засніжені поля.

 

Годинник – місяць час земний рахує,

Хмаринки – стрілки, нами прожиті роки.

Межі тисячоліть вже не існує,

Як свідки часу, вогники – зірки.

 

Космічний лік життя у порах року,

Зима дарує щедро рік новий.

До вічності не вистачає кроку –

Я ще живу, а це не звук пустий!