Зорепад

Любов Шевчук

Зорепад

 

В морозну ніч зірки спостерігать:

Тоді вони яскраві та холодні.

Бажання не встигаю загадать,

Зникає зірка в космосу безодні.

 

Спалахуючи, падає додолу,

Як від напруги лампочка, згорить.

Давайте рідні, сядимо до столу,

У дружнім спілкуванні серця гріть.

 

Тисячоліття пройдуть, як роки,

В космічнім пилу душі розчиняться,

Але й тоді світитимуть зірки –

Нащадкам нашим будуть посміхаться.