Лісовий ставок

Любов Шевчук

Лісовий ставок

 

Виткнулася жалю павутинка,

Пробудила серця передзвін.

Поросла кропивою стежинка,

Вітер колихає часу плин.

 

 

Лісовий ставок

Мені згадався лісовий ставок,

Тепло дощу і веселкова днина.

Сховались під вербою у пісок,

Дитинства мого, зідрані коліна.

 

Серед посадок молодих дубів,

Босоніж у квача юрбою грали.

Тягнулись з трав капелюшки грибів,

Щоб до гурту свого їх забрали.

 

Тут Мавкою шукала диво цвіт,

Купальська мить, плили вінками мрії.

Квітнув, посміхався радо світ,

Вітрил рожевих сповненні надії.

 

Природа вчила мудрості основ,

Венерою всміхалась зоря рання.

Перша чиста і не прохана любов,

А за нею долею – остання.