Зима

Любов Шевчук

Зима

 

Мов лебеді, спустились на поля,

Пухнасте, біле розлетілось пір’я.

Мов ковдрою, покрилася земля,

Казкою наповнилось подвір’я.

 

Зима будує диво – теремці –

Сніжинок білих ніжні поцілунки.

Малюють нам невидимі митці,

На вікнах загадкові візерунки.

 

Зима вплітає срібло у косу,

І небо розсипає білі квіти.

Вітаючи ту неземну красу,

Берізка розпрямила пишні віти.