Вечірня фантазія

Не знатимеш, не віритимеш - бійся,
жахайся мого приходу, бо я несу тобі темряву.
Хоч сльози стануть на очах, ти смійся, 
зустрічай голосним реготом таємницю мого прояву.

Я - примарна тінь забутих днів, 
не лічених тобою, 
що забере весь цвіт спокійних снів 
у ниций світ з собою.

Я - нічні жахи і сновидіння,
яких ніколи не пам`ятаєш,
симптом легкого і раптового прозріння,
якого весь час уникаєш.

Мені навіщо твоя кров? Нехай тече - у жилах.
Я дам розуму сумнів у доцільності існування.
Тоді навіть у зелені полів та пагорбів похилих
бачитимеш страхітливе близького фіналу пророкування.