За дощем буде сонце

Знову дощ,небеса за гріхи наші плачуть,

Їх змивають на землю своєю сльозою.

Бо вже сльози людські нічого не значуть

Їх земля повертає рясною росою.

 

Десь далеко на небі ховається сонце

Ще не час ,щоб воно обігріло усіх.

Розступаються хмари відчиняя маленьке віконце,

Випускає зайчат грайливих своїх.

 

У грудях витанцьовує радісно серце

І не віриться ,що похмуро було.

Шкода ,час так швидко несеться,

А дитинство з юнатьством давно загуло.

 

Та не будемо скиглити ,що минуло прекрасне

Те, у що вороття вже нема.

Попереду ще світить сонечко ясне

Ще настане омріяна у серці весна.

Сосєдка О.Д. 08.11.2016р.