Останній рейс

Підходить час, розправив крила,

і підійнявся до небес,

летить у даль, такий рішучий,

мій перший і останній рейс.

Я вся тремчу чого не знаю,

ні рук ні ніг не відчуваю,

і от уже вільний політ,

і відступив холодний піт.

Тут поряд жінка й чоловік,

щасливі вже не один рік,

собі воркочуть і сміються,

в любові щирій зізнаються.

І раптом поштовх, потім другий,

вони тримаються все дужче,

а я одна в вікно дивлюсь,

самотньо з жахами борюсь.

І ніби кажуть все ще в нормі,

та в серці дужче все холоне,

дивлюсь у бік - горить крило,

турбіни більше не було.

Дивлюсь на пару, стисли руки,

дітей узяли всі на руки,

молитви згадують свої,

і мають спільну думку всі.

Додолу очі підіймаю,

на землю думку відпустив,

завжди щоб люди пам'ятали,

про тих у небі хто лишивсь.

К.Д.