Проблиски надії

Невже так важко все почати знов?

І рокових помилок не робити.

Забути про образи, біль розмов

Неначе вперше мріючи любити.

 

Я знаю, з нами було все

Любов палка, болючі розставання

Але це все ніщо, земне.

Не тих масштабів в нас було кохання.

 

І з кожним днем ми все летіли ввись

Забувши про всі мирські турботи

До сонця майже двоє піднялись

Але згоріли крила без належної турботи

 

Себе картаю, не зміг я зберегти

Не думав що все згорить кохання

І мрію лиш прощення віднайти

Спасти можливо все, аби було бажання.

 

Нарешті, я на жаль все зрозумів

Чому на жаль? Тому що мабуть пізно

Тебе я просто рідна не цінив

Побачить не зумів я істинного смислу.

 

Тепер же ти приходиш в мої сни

І спокою немає навіть серед ночі

Забудь про гордість, і все назад ти поверни

Мені життєво необхідно бачить твої очі.