Іноді хочеться...

Іноді хочеться просто написати комусь листа,

Взяти ручку до рук, запалити свічу і творити...

Усі "вперлись" у свої телефони, їм нема коли отворити уста...

От скажіть ви мені: "Навіщо? Навіщо так жити?!"

 

Набридло усе, набридла ота крижана байдужість...

Я так хочу бути почутою, чути і бачити очі,

Говорити з людиною, а не з екраном, правда, повірте, дуже!

Хочу просто дивитись на зорі до самої ночі...

 

Прокидаючись вранці з кимось, та не з ким завгодно,

Пити гарячу каву, зустрічаючи новий день.

І, незважаючи на негоду,

щодня співати натхненних пісень...

 

Хочу думати не про проблеми і не про завтра,

А жити в цю хвилину, зараз, в цей час...

Невже для вас ця щаслива мить нічого не варта?

Я просто не вірю, що в ваших душах вогонь погас!..