Життєва пора золота

Тихий багрянець осені

Торкнувся деревам до скронь,

Отави давно вже покошені,

Горить горобини вогонь.

 

Кружляє, кружляє і падає

Жовтогарячим дощем

Листя.Про літо ж нагадує

Легкий в душі моїй щем.

 

Каштанами,наче підківками,

Вицокують вдалеч літа.

Знаю й мене вже покликала

Життєва пора золота.

 

1999 р.