Ми потонули
Твій подих -
Я відчуваю коливання вітру близ обличчя
Твій дотик -
Не нагадуй мені нас. Справді, навіщо?
Мій погляд
Знищує повільно твою впевнену посмішку.
Це мій недогляд
І твоєї уваги в минулому надлишок.
Наше минуле
Не було перспективним, ти не сердься….
Ми потонули.
Твоє «прощай» порвало струни мого серця.
