Напоследок

Ну вот и всё. Конец надеждам тщетным.

Ковёр разостлан жухлою листвой.

Мечты мои безжизненно-бесцветны.

Лишь пульс височный – точкой болевой.

 

Да разве же любить я не умела?

Твои ли письма я не сберегла?

Я не невеста – призрак в платье белом

От моря слёз с размытым цветом глаз.

 

Судьба жестоко пошутила с нами.

Всё сыплет, сыплет яблоневый снег.

Устала. Ухожу. Но точно знаю:

Придёшь ко мне в моём последнем сне.

 

Перевод с украинского

 

Оригинал:

 

Виктория Тимченко

 

Востаннє

 

Брунатним килимом — зів'яле листя.

Ну ось і все. Край хибних сподівань.

Змарнілі мрії нанівець звелися.

Пульсують скроні — точка больова.

 

Таке життя. Хіба я не любила?

Хіба не зберегла твій кожний лист?

Не наречена — тінь у сукні білій —

Блакить очей розмило море сліз.

 

Жорстокий жарт зіграла доля з нами.

Все сипле, сипле яблуневий сніг...

Втомилася. Я йду. Та точно знаю:

В останньому до мене прийдеш сні.