Напоследок
Ну вот и всё. Конец надеждам тщетным.
Ковёр разостлан жухлою листвой.
Мечты мои безжизненно-бесцветны.
Лишь пульс височный – точкой болевой.
Да разве же любить я не умела?
Твои ли письма я не сберегла?
Я не невеста – призрак в платье белом
От моря слёз с размытым цветом глаз.
Судьба жестоко пошутила с нами.
Всё сыплет, сыплет яблоневый снег.
Устала. Ухожу. Но точно знаю:
Придёшь ко мне в моём последнем сне.
Перевод с украинского
Оригинал:
Виктория Тимченко
Востаннє
Брунатним килимом — зів'яле листя.
Ну ось і все. Край хибних сподівань.
Змарнілі мрії нанівець звелися.
Пульсують скроні — точка больова.
Таке життя. Хіба я не любила?
Хіба не зберегла твій кожний лист?
Не наречена — тінь у сукні білій —
Блакить очей розмило море сліз.
Жорстокий жарт зіграла доля з нами.
Все сипле, сипле яблуневий сніг...
Втомилася. Я йду. Та точно знаю:
В останньому до мене прийдеш сні.
