Поэмбук /
Современники /
Кольцевая Виктория /
когда выпадает снег /коли випадає сніг (саша герасимова в переводе)
Кольцевая Виктория
когда выпадает снег /коли випадає сніг (саша герасимова в переводе)
26 мар 2021
коли випадає сніг
стає дуже тихо
коли ж він лягає знову
на березневу
вже мертвенно-чорну неживу
землю що втратила будь-яку надію
буває ще тихіше
і настає щось таке
біле нескінченне всенічне
недоторкане нічиє стороннє
напевно чистота
я хочу цієї чистоти
кожної твоєї думки
все бачу як ти раптом завмираєш
ні не тілом
можливо душею
і починаєш жити по-новому
зовсім по-іншому
совісно істинно безоглядно
і тільки потім
навчаєшся бути як всі
дивишся на інших
стаєш до них подібним
підкоряєшся їхнім правилам
і приймаєш форму
тотожну
до чиїхсь недосконалостей
і знаєш
так має бути
і мовчиш і мовчиш і мовчиш
аж потім раптово пишеш вірші
і повітря в цілім світі стає чистішим
білий світ знову перетворюється на білий
і ти згадуєш головне
і знову лягає сніг
на вересневу
ще не поснулу теплу невтішну
ту що нікому вже не належить
потойбічну землю
і знову стає тихо
вірші
санітари лісу
легені планети
наше спільне майбутнє
все що візьмемо із собою
---------------------------------------------------
когда выпадает снег
становится очень тихо
когда же он ложится опять
на мартовскую
уже мертвенно-чёрную неживую
потерявшую всякую надежду землю
становится ещё тише
и наступает что-то такое
белое бесконечное всенощное
нетронутое ничейное пришлое
наверное чистота
я хочу этой чистоты
каждой твоей мысли
всё вижу как ты вдруг замираешь
нет не телом -
скажем душой
и начинаешь жить по-новому
совсем по-другому
совестно истинно безоглядно
и только потом
научаешься быть как все
смотришь за другими
и становишься им подобным
и следуешь их правилам
и принимаешь форму
соответствующую
всем их несовершенствам
и знаешь что так должно
и молчишь и молчишь и молчишь
а потом ты вдруг пишешь стихи
и воздух на целом свете становится чище
белый свет опять превращается в белый
и ты вспоминаешь главное
и снова ложится снег
на сентябрьскую
ещё не уснувшую тёплую безутешную
но никому уже не принадлежащую
потустороннюю землю
и опять становится тихо
стихи -
санитары леса
лёгкие планеты
наше общее послезавтра
всё что возьмём мы с собой
Почитайте стихи автора
Наиболее популярные стихи на поэмбуке
