обведи мої контури крейдою

я лежу на підлозі - обведи мої контури крейдою
біла лінія замкнеться і утворить собою ніщо
я як завжди мовчу - це єдине моє звершення
я довершено вписуюсь в цю не живу пустоту
я є згаяний час, ти є куля свинцева на виліт
що прошила собою мою безідейну плоть
я старанно біг, і добіг аж до самого фінішу
хто до прірви дійшов, той мусить ступити ще крок
я урок - як не варто чинити із наданим в руки хроносом
чи ж як варто, якщо хочеш стертись з усіх сторінок
де є толк? у емоціях? літерах? символах?
де є Бог, який кажуть живе у нутрі всіх істот?
і от знов хтось заводить на завтра будильника
що би тілом своїм доповнити натовп в метро
ми є точки, що носяться білим аркушем всесвіту
своїм рухом малюючи в ньому чорне нішо