І тільки ти ще...

А мрія перед серцем завинила

і тихо–тихо йшла додому пішки.

Пролляла ніч на сутінки чорнила

і тільки ти ще вечоріла трішки,

від темряви фатальної – окремо,

де кожний ранок мав ім’я важливе:

чергові шість твоїх – важкі «даремно»…

черговий сьомий ваш – легкий «можливо»…