ПРОЩАЛЬНУ ДАЛЕКОМУ ЛІТУ...

"И снова осень валит Тамерланом..."
Анна Ахматова

Прощальну далекому літу,
журавле, вгорі прокурлич,
Ти чуєш, сумну цю сюїту
що ллється в серцЯ, зусибіч,

з ландшафтів осінніх і голих?...
Ген, яструб у небі завис...
Мелодія арфи Еола,
заплуталась в кронах беріз...

А вранці - морозами тканий,
спить іній на вітті й  дротах...
То скоро зима Тамерланом,
усе не шляху позміта...

Печалі не треба таїти,
лише гіркоту цю облиш...
Так добре, далеко від світу,
між попелу і попелищ...