ПРОЩАЛЬНУ ДАЛЕКОМУ ЛІТУ...
"И снова осень валит Тамерланом..."
Анна Ахматова
Прощальну далекому літу,
журавле, вгорі прокурлич,
Ти чуєш, сумну цю сюїту
що ллється в серцЯ, зусибіч,
з ландшафтів осінніх і голих?...
Ген, яструб у небі завис...
Мелодія арфи Еола,
заплуталась в кронах беріз...
А вранці - морозами тканий,
спить іній на вітті й дротах...
То скоро зима Тамерланом,
усе не шляху позміта...
Печалі не треба таїти,
лише гіркоту цю облиш...
Так добре, далеко від світу,
між попелу і попелищ...
Анна Ахматова
Прощальну далекому літу,
журавле, вгорі прокурлич,
Ти чуєш, сумну цю сюїту
що ллється в серцЯ, зусибіч,
з ландшафтів осінніх і голих?...
Ген, яструб у небі завис...
Мелодія арфи Еола,
заплуталась в кронах беріз...
А вранці - морозами тканий,
спить іній на вітті й дротах...
То скоро зима Тамерланом,
усе не шляху позміта...
Печалі не треба таїти,
лише гіркоту цю облиш...
Так добре, далеко від світу,
між попелу і попелищ...