Знайду відраду...

Знайду відраду я в обіймах сновидінь,
прийнявши тишу, морок і зітхання
і виголошуючи ніжне побажання
прийти тобі у світ моїх видінь.

Засяй мені колись на горизонті, 
мов тихий спогад, що не повернеться, 
погасла думка, що не відгукнеться,
мов виклик непоставленій меті.

Сполохай жахи чарівниці-ночі,
стривож безумство полум"ям надій,
а я забуду про сичання лютих змій, 
що холодом скували сни пророчі.

Навіщо сонце геть жене примари?
Кому потрібні ранки у тривогах
і дні, прокладені по плутаних дорогах, 
коли у темну пору зорі й хмари
несуть полегкість та дарують чари...