Єдине
Аудиозапись
Нікому не треба сліз. Особливо твоїх.
Ні в кого не вийде безкарно залізти в душу.
Коли шум морського прибою нарешті стих,
ти, різко зсутулившись, виберешся на сушу.
І вже не важливо, чому не дістати дна,
чому ти віднесена штормом у власних водах,
чому у просторах єдиний твій якір – вина
чому ти ідеш колом відчаю, як по сходах.
Бо є горизонт, щоб вказати нові шляхи
де моря, в котрому хотілось втонути уже немає,
де світлом осяяні будуть твої рядки,
де небо на плечах Атланти тобі тримають.
Та спалена сонцем чекає суха земля,
і стогне перо під напливом гірких зітхань,
і спина міцна прогинається, гаснуть поля.
Лишилось єдине: боятись своїх бажань.
