Калина

Дівчина мила, підійшла до калини,
 обійняла її, неначе дитину.
 Розповіла їй чого серце боліло,
 бо разум іншого кохать веліло.
 Під вечір, коли йшла додому,
 ти виїзждав із свого дому.
 Я знала, що ми вороги,
 не буде в нас єдиної дороги.
 Но серце не хотіло розуміти,
 що ми с тобою не будем разом жити.
 Ночами я батькам брехала,
 що у сестри я ночувала.
 До тебе я ходила,
 в твої обiймах серце грiла.
 Цієї ночі ми тікаємо з тобою,
 я на село подивлюся с журбою.
 Не знаю чи колись повернуся сюди,
 але тебе калино, любить буду завжди!