Калина
Дівчина мила, підійшла до калини,
обійняла її, неначе дитину.
Розповіла їй чого серце боліло,
бо разум іншого кохать веліло.
Під вечір, коли йшла додому,
ти виїзждав із свого дому.
Я знала, що ми вороги,
не буде в нас єдиної дороги.
Но серце не хотіло розуміти,
що ми с тобою не будем разом жити.
Ночами я батькам брехала,
що у сестри я ночувала.
До тебе я ходила,
в твої обiймах серце грiла.
Цієї ночі ми тікаємо з тобою,
я на село подивлюся с журбою.
Не знаю чи колись повернуся сюди,
але тебе калино, любить буду завжди!
обійняла її, неначе дитину.
Розповіла їй чого серце боліло,
бо разум іншого кохать веліло.
Під вечір, коли йшла додому,
ти виїзждав із свого дому.
Я знала, що ми вороги,
не буде в нас єдиної дороги.
Но серце не хотіло розуміти,
що ми с тобою не будем разом жити.
Ночами я батькам брехала,
що у сестри я ночувала.
До тебе я ходила,
в твої обiймах серце грiла.
Цієї ночі ми тікаємо з тобою,
я на село подивлюся с журбою.
Не знаю чи колись повернуся сюди,
але тебе калино, любить буду завжди!