Я прогнала од серця всіх котів..

Ти перестав дзвонити,
Ну і біс з тобою...
Перетворюсь в павучку,
Стану чорною вдовою..
Я не дозволю гратися...
Бо більш не твоя!
І не залежу більш від тебе,
Забери з собою
усі надії й мрії , мороком закуті.
Зтомилась сльози лить в покуті,
Втомилася чекати промінь з неба.
Не треба гучних слів, облиш! Не треба...
Я загубила серце в пошуках спокою,
Не зійдуться чуття тепер в двобої...
Не буде так як ти хотів,
Я прогнала од серця всіх котів...
Що шкреботали днем і ніччю,
Що не давли зійти на узбіччя...
Зі стежки званої коханням,
Я загубила всяке вже бажання.
Залиш в спокої всі думки,
Облиш мене і йди в світи.
У мир безкрайний і безмежний,
Зі мною учинив не обережно...
Залишать шрами твої ті слова,
Та вже не кружить голова.
Від погляду твого лиш стине серце,
Воно замучилось й відверття...
Залишить на папірусі життя, 
Розкази муки, вже без вороття...
Піду у сни...глибокі , без страждання,
Я просто перестала вірити в кохання...