На вічну пам`ять

Тебе нема - мене не стало,
Всередині горить вогонь печалі...
І від журби у мене дах зірвало,
Мені тебе ой як не вистачає!

Світогляд мій це трішки підірвало,
Мене саму у вирій закликає.
Вернулась я в життя мов градом,
І падала дощем,що пробиває.

Та завдяки мудрим твоїм порадам,
Що за життя своє мені давала.
Не дамся я на зло усім досадам!
Тому що сильною мене ти виховала...

Опанувала я себе,та все ж не знаю,
Мені тебе ой як не вистачає...