Я тебе загадаю

Я тебе загадаю Пасхальної ночі, 
покладу всі надії на дзвони пророчі.
Та чи варто страждати через втрачену мрію?
Вже за хвіст не піймати заблукалу стихію.

Я тебе загадаю - і одразу забуду,
не вершитиму серцю й душі самосуду.
Не чекати, не вірити - перша порада
тим, хто знає: пекуча і болісна зрада.

Нездісненні бажання вплітатиму в долю,
як волошки і маки по житньому полю.
І шукатиму стежку крізь життя кам'янисте,
щоб відчути твій подих у ночі зористій.