***

Один лиш день, а скільки слів,

Скільки забутих почуттів,

Та скільки схованих образ,

І скільки всiм знайомих фраз!

Цей океан завжди шумить,

І вітер дме і холодить,

А ми, як діти Сонця і Землі,

Сміємось щиро уві сні.

Як прийде час вдягнутись в чорне,

Й дивитись на життя потворне.,

Навчить нас хтось - людей забути,

Й нiколи падалью не бути.