Матрiархат
Сидять куми і розмовляють,
Первак і сало на столі.
Матріархат знов повертають:
Ти, куме, чув про це чи ні?
Забрати хочуть у нас владу,
Перетворити знов в рабів.
Собі не можуть дати ладу,
Я б цього, куме, не хотів.
Ти, бач їм царства захотілось,
Їм мужики уже не ті.
У голові щось завертілось,
Забіснувались баби всі.
Все їм не так, все повернулось,
Одні лиш гроші в голові.
Чоловіками вередують,
Давай їм принца на коні.
Що не роби, кажуть ледащо,
Мов з глузду з`їхали вони.
Я б не повірив кум нізащо,
Ведуться гірше сатани.
Варити їжу перестали,
І господарство не ведуть.
Всю самогонку полакали,
Туди, сюди усе снують.
Пісні співають, і танцюють,
Кохання й секс їм подавай.
Спідницями і тілом провокують,
Немов попали вони в рай.
Чоловіків загнали в пекло,
Щоб поварити на вогні.
Всім заправляти стала Фекла,
Й дає вказівку сатані.
А, ну піддай вогню потворо,
Щоби завили мужики.
До влади вернуться не скоро,
Вони від роду дураки.
Ведуть немов би фараони,
Їм тільки свіже подавай,
Їдять із м`ясом макарони,
Так ще й первак їм наливай.
Жінок своїх уже не бачать,
На молоденьких потягло.
Буває ще і насвинячать,
Робили ви жінкам на зло.
Коли до визгу напивались,
Пускали в хід і кулаками.
Чогось вони все добивались,
Поводились мов дураки.
Все за горілку вони спустять,
За чарку й жінку віддадуть.
Із рук вже пляшку не відпустять,
Поки все з неї не доп`ють.
На нас уваги не звертають,
Спилися наші мужики,
Чого ми хочемо не знають.
Забули хто такі жінки…
Живуть у п`яному угарі,
Чи день, чи ніч їм наливай,
Забули вже як жить в ударі,
Бурмочуть щось мов попугай.
Негайно треба щось робити,
До влади їх не допускать,
Пиячить перестати і любити,
Іначе, кум, удачі нам не знать.
Надати жіночкам треба свободу,
По господарству їм допомагать,
Побачимо при цьому їхню вроду,
Не будемо наліво поглядать.
Коли жінок почнемо шанувати,
Забудуть всі матріархат,
Більше уваги жінці приділяти,
Наступить в домі знову лад.
