Тремтять останнi сонця променi
Тремтять останні сонця промені,
День впав у прірву небуття.
Лиш те, що залишилось в спомині,
І називається життя.
Минеться все. І ми минемося.
Для щастя час. І час для болю.
Страждаєм, плачемо, сміємося,
З миттєвостей будуєм долю.
Ми всі сюжет своєї повісті
Складаємо із зради й вірності.
І в хороводі випадковості
Знаходимо закономірності.
Там, де немає місця радощам,
Біда чатує у віконця.
Затям собі - хвала дощам,
Без них ти не цінуєш сонця.
Отзывы
Марухина Ксения15.06.2016
Призадумалась. Спасибо.
Кныш Нэтта15.06.2016
Як завжди образно, чисто, чесно.
Лара Морро15.06.2016
К стыду своему не понимаю великий шевченковский язык, но думаю что произведение прекрасно, как и всё что Вы пишите. И вообще ,я считаю , что это самый красивый язык на земле и никто меня в этом не переубедит. А уж про одесский говор...я вообще молчу. Музыка слов. Удачи Вам и всех благ.
Клименко Дмитрий15.06.2016
Прекрасный философский красавец-стих, Андрей.
Под впечатлением...
Кваша Виталий15.06.2016
Прекрасний вірш! Браво !!!
T Sh15.06.2016
Дуже гарний та мудрий вірш!
Усього найкращого Вам, Андрій!
З повагою, Таналла
Бригитта15.06.2016
Чувствуется напевность украинской речи!!!Спасибо за голосок с родины!!!
Ольга Степаненко16.06.2016
Чудово !
