Тремтять останнi сонця променi

Тремтять останні сонця промені,

День впав у прірву небуття.

Лиш те, що залишилось в спомині,

І називається життя.

 

Минеться все. І ми минемося.

Для щастя час. І час для болю.

Страждаєм, плачемо, сміємося,

З миттєвостей будуєм долю.

 

Ми всі сюжет своєї повісті

Складаємо із зради й вірності.

І в хороводі випадковості

Знаходимо закономірності.

 

Там, де немає місця радощам,

Біда чатує у віконця.

Затям собі - хвала дощам,

Без них ти не цінуєш сонця.