Крила

Мерщій! Навіщо ж стояти,
Якщо вже ніколи не явишся знов?
Не має щастя птаху у гратах,
Хто думкою йде, - той пішов.
 
Дивись, злетіли у гору
Всі ті, хто мав крила і дух.
Мерщій: сміється з нас море.
Бо бути як знаємо, друг.
 
Я дивлюсь у далії далі,
Де тільки один білий світ.
Його теж, мабуть, намалювали,
Як на обличчях нам лід.
 
Не треба: миттєві хвилини,
Навічно в країні залишаться снів.
Що бути могло, те впустили.
Ми в клітці: і як жити в ній?
 
Навіщо нещирість? Навіщо слова,
Що очі не бачать від пилу?
Відомо, що буде, бо іншого нема,
Коли широкі в тебе є крила.