Весна

                                                                          Старенькое, родом где-то из юности                                                                 Я так багато маю у душі і, взагалі, моя душа співа,
мої думки складаються в вірші,
але лунають лиш одні слова...
Та ці слова звучать неначе грім,
що опівнічне небо обійма,
і хочу розповісти я усім,
але нікого навкруги нема...
Бо черстві стали душі і серця,
живуть у них лиш холод і зима,
а ця дорога тягне до кінця,
бо крига льодяна навік пройма...
Та є на світі ще чимало див
і є краса чарівна, неземна,
а після безкінечно довгих зим
приходить ніжна й лагідна весна.
Вона розтопить споконвічний лід,
що душі наші холодом пройняв,
і вірю я, що всюди на землі
в серцях навік поселиться весна...