Жовтогарячим сяйвом

Жовтогарячим сяйвом…

 

Жовтогарячим сяйвом сонцеднини

Зігрів моє ти серце навесні.

Жила до цього ніби уві сні -

Ніщо не тішило і не здавалось дивним.

 

Спекотними були твої обійми,

Солодкими і стиглими – вуста...

Стрибаючи з любовного моста,

Я падала у прірву безнадійно...

 

Та кращої пори я і не знала,

Приборкана тобою власноруч.

І байдуже, що я на схилі круч -

Як горлиця, я пару розпізнала.

 

Чия любов і світла, і тендітна,

Тому зірки палають навздогін.

Нехай вони й погаснуть непомітно –

Лишають зорі попіл, а не тлін.

 

16.05.2016