...все так, як колись я хотіла...

Мій розбитий світанок збирала в мозаїку кава.

Пересмажена... чесно, як міг, рятував кардамон.

Я тікала від тебе з відкритим паламаним правом

на зостаток життя… що, можливо, і є еталон.

Я тікала, рятуючи те, що від мене лишилось.

Без мобільного, спогадів, серця, надії і крил.

Мій жаданий світанок прийшов під свободи вітрилом…

під рожево–блакитним…

все так, як колись я хотіла…

 

…і помер…

у мені…

десь ліворуч…

під тонами брил…