...і вже не...

А поруч з груднем ідуть дощі.

Такі байдужі.

Такі холодні.

Такі тотожні моїй душі…

моїй орбіті…

моїй безодні…

Мені твій ранок вже відболів

зворотнім часом з кінця в початок.

І вже байдужа відсутність слів…

І вже немає про що мовчати…