ДЕКАДАНС

Знову місяць, крізь хмари, блідий,
знову вітер і прямо в обличчя..
То нам пам'ять лишає сліди,
і минуле утрачене кличе...

Нінавіщо нікому не здавсь
(себто просто не став у пригоді)
цих похмурих ночей декаданс,-
декаданс у душі і погоді..

Ми розтратили мабуть усе
і по вітру пустили як порох...
не лишилось нічого..Есе,
лиш оце, оця ніч, її морок..

Як географ тихенько скажу,-
це ж лише відголосок циклону..
Як поет, поклонюсь міражу
і не випрямлюсь з цьОго поклону..

бо така уже доля і рок,-
невмолимий безжалісний фатум..
І цей вечір -неначе курок.
Ну а ніч - то чека від гранати..

Декаданс., і не встати з колін..
Вище хмар, вище пекла і раю.
все ж злітаю, лишаючи тлін,
кличе в висі мене моя зграя

із співзвучностей, звуків і рим,
з цього золота і ширпотребу...
Бо не всі ж бо путі ведуть в Рим.-
є дороги прямісінько в небо....