Клятий сусід

Якось був сусід у мене,

Малий такий, плюгавий.

І такий вельми розумний,

Як той баняк дірявий.

Чоловіком був підступним,

Друзів справжніх він не мав.

Тільки злодіїв по світу,

Коло себе він збирав.

До роботи був ледащий,

Жив як пан – байдикував.

А потай тихенько вкрасти,

Хист з дитинства хибний мав.

В день ходив попід хатами,

Придивлявся, що і як.

А вночі, поки всі спали,

Діяв потай, як ман’як.

Все хапав і волок до себе.

Дещо, навіть у зубах.

Очі лізли аж на лоба,

Віддавало біллю в пах.

Але це і не спиняло,

Пер як кажуть, поц за двох.

Дармовщинка додавала,

Сил, ще точно на сімох.

Що не встигав тихенько вкрасти,

З завзяттям психа, руйнував.

Потім додому повертався,

Щасливим курва засинав.

А на ранок, ґвалт в селі.

Всі шукають шахраїв.

І сусід, гучніше всіх,

Кричить – хапайте крадіїв.

Ми були тоді як діти,

Розмовляли з усіма.

- Може хтось, щось чув і бачив.

Але було все дарма.

І цього *уйла питали,

Він цідив

- Это не я.

Кліпав зрадливими очима,

Але ж знав, що це брехня.

Нарешті трапилась халепа,

Вкрав він борошна мішок.

А у ньому була дірка,

Розміром, десь з п’ятачок.

І на ранок, в товаристві,

Знову розпач від біди.

Поклялись, перехрестившись,

Бісову душу знайти.

Був козак в селі моторний,

Мав він соколиний зір.

Пробігаючи побачив – білий,

Слід в сусідський двір…

Далі – все село як завжди,

Гуртом зібралось на майдан.

В одну мить постановили,

Що робити з цим лайном:

……………………………

Зачинили його в хаті,

Та й обклали хмизом.

І зробили, все як Перси,

З жадібливим Крезом.

́