Її волосся.

Волосся на доторк, як сонне небо.
У погляді вічний ранок.
Покидала тебе гармонійно й легко,
але ставало тепло.
Думки про неї на сніданок.

Голос затишний, як будиночок гірський,
Із кросвордами, книгами й жартами.
Душу захищає від тіл людських
Їй чужих.
Для неї без дій, ти нічого не вартий.

Її врода весняному вітру подібна.
Жіночна, як лісова трава.
Розмова із нею поляна мінна,
Зате буде вірна.
Та оберігатиме, не тільки на словах.


Тендітна впевненість її рис.
Прикрашала собою опівночі.
Коли тебе стосувався її каприз,
Віддавала свій хмиз,
та іскру, щоб палали твої світ’очі.