ЗГАДКА

Згадались знову сині надвечір'я,
червневі ночі марева і снів,
які тоді дивилися сузір'я,
на нас, Землі, далекої синів..

Спадаюча на трави прохолода,
холодні роси луків і долин..
Того повітря ніжна насолода,
води і часу неквапливий плин..

Гірчив полин, витала матіола
в саду, від сіна пахло чебрецем,
поважно якось і неначе кволо,
гули хрущі..І до небес лицем

лежали ми, й дивились в неозоре,
безкрайне небо й відбивались в нім,
і мріяли, і рахували зорі,
і слухали сонати цвіркунів..

Давно було й мабуть не пам'ятають
дитинства друзі ночі ті ясні..
Летять роки і фарби вицвітають..
Та кожен червень сумно все ж мені..