Урок

Я, він. вона, вони

Усі ми різні,як човни

Пливем по морю долі знову

Й заводим щирую розмову

Про почуття, життя, бажання

Про крик душі через мовчання

Отож, почнемо з вас Василь

Бо зможете ви без зусиль

........

 

Я егоїст, я злий, цинічний

Я тінь життя, я саркастичний

Пів року тому у листі

Вона промовила мені

Що розлучились назавжди

А я ж любив...а я ж любив....

 

Я радість, щастя, я кохання

Я віра в мир, я сподівання

Хоч важко - житиму одна

Усе дам синові сама

Бо він і є моє життя

Він є усе, без вороття

 

Я ображаюсь на весь світ

Хоч маю вже не мало літ

Хотів, щоб кожний підкорявся

І догоджав, і поклонявся

Та всі проходять повз чомусь

А я від цього тілько злюсь

А був же просто сиротою

Що відрізнявся добротою

 

Я сильна, ніжна, терпелива

Розумна, щедра і мінлива

Я вірю, що з небес святих

Побачу рідних я своїх

Бо кождий з них це є мій ангел

Ну що ж, продовжуємо далі

 

Звісно, життя часом складне

Як камінь сіре і сухе

Але як річечка гірська

Красиве, сильне і стрімке

....

Нехай усі важкі події

Як слизьзі ядовиті змії

Проходять повз вас в цю хвилину

Не чують запаху людини

Як ви змію не зачіпнете

Пролізе повз, і не помрете

Від яду чи то переляку

А за увагу вашу : Дякую!

....

Я певна: винесли урок

Про вічний наш людський "порок"

Ми з мухи робимо слона

й без почуттів робим слова