Ненька

Життя мені вона подарувала,

любити, вірити творить добро,

усю себе постійно віддавала,

частинку серця віддала свого.

 

З роками свої руки зовсім з терла,

прасуючи весь час наші вбрання,

і очі її зовсім вже не бачать,

вночі казки читала нам щодня.

 

Вечерею нас смачно годувала,

збираючи всіх разом за столом,

і посмішку свою подарувала,

коли побачила нас всіх гуртом.

 

Наші слова, не коштують нічого,

чудовими якими б не були,

бо материнське серце відчуває,

себе спокійно коли поряд ти.

К.Д.