СПОГАД

Присвячується одному чудовому куточку нашої
Сумщини, в який я б дуже хотів повернутися... 
Відлуння стихаюче кроків..
І шелест, і шепіт затих..
Душа, наче коршун у небі високім,
кружляє на крилах легких..

Чаруючий вечір, згасаюче сонце,
захоплене кимось в полон
усе нереальне, так начебто сон це
між сосен античних колон,

і мовби химера, примара весіння,
чи може це все наяву,-
червоні краплини від того проміння,
упали на хвою й траву..

Червоні краплини, рубінове небо,
немов передвістя якесь,
якась невблаганна потреба,
якихсь незворотніх пришесть..

Чекаючи, мов на пророка
світ сосен раптово завмер
лиш гасли і танули кроки
вплітаючись в танго химер...