ДЕСЬ ЛУНАЮТЬ ІЩЕ..

Десь лунають іще, ті мелодіїї тихі і ніжні,
сургучева печать, не навічно лежить на вустах,
я ще ними живу, ще цвіту мов з під снігу підсніжник,
я ще ними звучу, мов із півдня повернений птах..

Все минуло давно і цей спогад неначе постскриптум,
післяслів'я отих, відлетілих у безвість зітхань,
десь далеко скрипач іще мучає втомлену скрипку,
та кінчається ніч й знову ранок встає - Чингісхан..

Подивися на схід, там проміння орди золотої,
в дзвони сонця гремить гімн пташиних дзвінких голосів,
я останній не сплю, я останній, із стоїків стоїк.
в мені тисячі стріл, на кінцях із отрутою слів..

Десь лунають іще, ті мелодіїї тихі і ніжні,
сургучева печать, не навічно лежить на вустах,
я ще ними живу, ще цвіту мов з під снігу підсніжник,
я ще ними звучу, мов із півдня повернений птах..