СТЕЖИНКА

СТЕЖИНКА

 

Де ж ти, де, моя стежинко?

Загубилася в ставках.

Ти, немов моя кровинка,

Та, що бачив в теплих снах.

 

А тепер тебе немає,

Загубилась у траві.

Поруч птиця не співає

В час світляний на зорі.

 

Сумно, тяжко аж до болю,

Що стежинки не знайшов,

А також краси-тополі,

Де колись до лісу йшов.

 

Прикро... Де ж моя стежинка,

Що втекла з моїх очей?

Світла, місячна зоринка

Мрій моїх серед ночей:

 

Теплих, ясних і прозорих,

В котрих я бував не раз,

В найчарівніших просторах

Серед тиші водночас.

 

А стежиночка раділа,

Поки з нею був гравцем.

До села вела, співала,

Щось писала олівцем.

 

Тоді зовсім я не думав,

Не гадав, не міркував,

Що в минуле зійде мрія,

Соколинівська мета.

 

А була вона про вічність

Молодих щасливих літ,

Що вони мені на вірність

Подарують свій політ.

 

 

Тому й досі я літаю

Серед мрій моїх надій,

Поруч себе всіх вітаю

В час улюблених подій.

 

Лиш за стежкою сумую,

Тою, що ве́ла до ставка,

Й за криницею нудьгую,

Бо солодка в ній вода.

 

Ой ви, літа, мої літа,

Не губіть моїх стежин,

Не складайте мої крила,

Хоч і білий від сивин.

 

Ви знайдіть мою стежинку

На зорі, у ясний день,

Як і я колись Зорянку

Так зустрів серед пісень.

 

Можу зараз заспівати

На увесь квітучий край,

Буду стежку так шукати,

Лиш мені не заважай.

 

Знаю, я знайду Любаву,

Бо всі спогади в душі

Про стежиночку красиву,

Що сховалася в тиші.

 

Ось вона!.. Моя стежинка!

Я знайшов свою любов.

Це ж моя, моя кровинка -

Я прийшов до тебе знов.

 

4.10.2012