НЕ ЧЕКАЙТЕ МЕНЕ...

Не чекайте мене, я не вартий того щоб чекати,
я люблю лиш себе, й те прокляття своє або дар,
ці весняні ліси, в розмаїтті своєму багаті,
цей закоханий світ у полоні світанкових чар...

Я люблю лиш оцю, заблакитнілу, теплу і юну,
кучеряву весну, що мов пекло моє і едем,
закликає звучать у мені розлаштовані струни,
закликає забуть непотрібну печаль теорем,

що говорять, що двічі ввійти в одну річку не можна, 
а втонути у ній неможливо, тим-паче, ніяк..
Не чекайте мене, під лунаючий марш подорожній,
я крокую туди, куди серце дає мені знак...

Не чекайте мене,  хоча знаю навряд хто чекає,-
ми самотні навік, пілігрими своїх бездоріжжь,
кожен з нас у душі певним чином і Авель і Каїн,
і страждає вона від постійних таких протирічч...

Не чекайте мене, я не вартий того щоб чекати.
я люблю лиш себе, й це прокляття своє або дар,
ці весняні ліси, в розмаїтті своєму багаті,
цей закоханий світ у полоні світанкових чар...