ЮНОСТІ

Лише з тобою знаєм по секрету,
й оце згадалось світле те "тоді",
та тиха заводь, шелест очерету,
і зморщечки від вітру на воді..

Старенькі верби - стомлені примари,
до плеса припадаючі вітьми,
низеньке сонце, сум його і чари
у передвісті скорої пітьми.

Опале листя, жовте і зів'яле
мов човники на хвилечках води,
що плинувши тихенько відбивала
блукання хмар у небі череди..

Легенький трепіт вітру у волоссі,
сережка вільхи стиснута в руці..
Усе, що там було і не збулося,
іще спочатку,- та уже в кінці....