Сподіваюся
Я сподіваюся, що не даремно
загинуло місто моє у вогні.
І те, що у небі давно уже темно -
Це не даремно, здається мені.
Спалахи в вікнах - в очах ще і досі.
Кулі, гранати - немовби війна!
Та наше майбутнє уже на порозі,
І в нього ввійти давно нам пора!
Ніколи тепер не впадем на коліна!
Нікому не будемо ми за рабів!
Хай знає весь світ: жива Україна!
І жити ще буде багато віків.
І я сподіваюся, щастя ще буде.
Будуть ще радість, кохання і сміх!
А наших героїв - ми не забудем,
Тих, хто сміятися з нами не зміг.
22 февраля, 2014 г.
