Сподіваюся

Я сподіваюся, що не даремно

загинуло місто моє у вогні.

І те, що у небі давно уже темно - 

Це не даремно, здається мені.

 

Спалахи в вікнах - в очах ще і досі.

Кулі, гранати - немовби війна!

Та наше майбутнє уже на порозі,

І в нього ввійти давно нам пора!

 

Ніколи тепер не впадем на коліна!

Нікому не будемо ми за рабів!

Хай знає весь світ: жива Україна!

І жити ще буде багато віків.

 

І я сподіваюся, щастя ще буде.

Будуть ще радість, кохання і сміх!

А наших героїв - ми не забудем,

Тих, хто сміятися з нами не зміг.

 

 

22 февраля, 2014 г.