Хлеб всему голова

Хліб— усьому голова,

Справді це — святі слова!

Скільки праці і турботи,

Скільки вкладено роботи,

В цей духм’яний свіжий хліб!

 

Ще в дитинстві пам’ятаю,

Безтурботне я дитя, до бабусі прибігаю,

С печі хліб вона вийма.

Я на неї поглядаю, а сама міркую,

Зараз скибочку одріже - хліба я скуштую!

 

Ось і справді ніж бере, мені скибочку дає.

Дає й промовляє:

-Ти, шануй дитино тих, хто хліб виробляє!

 

Цю бабусину науку пам’ятаю я завжди,

І цілую їй я руку, теплу руку в мозолі.

Я вклонюся низько-низько хліборобам до землі!

За тепло, за щиру ласку, за хлібину на столі!